І.
Ділила на пальцях
Побачення на «після» і «до».
Просила: - «Зостанься,
Побудемо ще трохи удвох…»
Та ми самі звели стіну між нами
І вже не чутно слів.
Давай облишим ці самообмани
Серед забутих снів.
П-в:
І ця стіна прозора та глуха і німа:
Я тут один і ти там одна;
Терпіння чашу спито до дна
І «нас» вже нема.
Знаєш, я – готовий відпустити тебе,
Не буде вже ніяких «але».
Невдовзі, знаю, біль цей мине.
Прости й забудь мене.
ІІ.
Відбитком помади,
Мов кров»ю написала «прощай».
Лихого не згадуй,
Як добре нам було пам»ятай.
І мов зімкнулись наших рук долоні
Через холодне скло.
Стіни прощальний дотик – скронь до скроні
І в грудях запекло.
П-в:
І ця стіна прозора та глуха і німа:
Я тут один і ти там одна;
Терпіння чашу спито до дна
І «нас» вже нема.
Знаєш, я – готовий відпустити тебе,
Не буде вже ніяких «але».
Невдовзі, знаю, біль цей мине.
Прости й забудь мене.
П-в:
І ця стіна прозора та глуха і німа:
Я тут один і ти там одна;
Терпіння чашу спито до дна
І «нас» вже нема.
Знаєш, я – готовий відпустити тебе,
Не буде вже ніяких «але».
Невдовзі, знаю, біль цей мине.
Прости й забудь мене.
Ділила на пальцях
Побачення на «після» і «до».
Просила: - «Зостанься,
Побудемо ще трохи удвох…»
порада людини, яка написала не одну пісню, не пишіть на чужі мелодії, особливо якщо це відомий хіт, бо будуть порівнювати, а друга версія завжди друга, якою б красивою не була. шукайте композитора, який би написав оригінальну музику до тексту. у вас є відчуття ритму, трохи є огріхи, бо пісенні тексти мають свої особливості, треба ще трохи працювати. наприклад, бажано уникати в кінці рядків високих звуків і, и та е, бо їх важко тягнути, особливо, якщо пісня лірична. можливо коментар дещо різкий, але колись мені те саме казав композитор, з яким я співпрацювала. він мене вчив пісенних премудростей а загалом успіхів на цій ниві)
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі Вам, Ірино! Чесно скажу не знав про такі нюанси, матиму на увазі. Хоча слухаючи пісні, то звертаю увагу навіть у хітових оці всі перелічені Вами огрішності і багато інших...) Але ж ми тягнемося завжди до кращого. То ж буду старатися уникати цих огріхів. Щодо музики, то я підтримую Вашу думку, що кожен вірш, який достойний бути піснею - повинен мати свою індивідуальну музичну композицію. Коли я писав цей вірш, мені чомусь згадалася ця музика, от я і вирішив текст підігнати під неї. Але це в будь-якому разі не означає, що на ці слова уже не може бути написано новго спеціального музичного твору. А коли й знайдуться такі охочі композитори, то по крайній мірі вони зможуть співставити із уже доданою тут музикою, що краще дасть зрозуміти всю гармонійність... Бо ж я вважаю, що вірш покладений на музику стає піснею тоді, коли вони разом перебувають у суцільній гармонії. Ще раз дякую щиро Вам за поради, Ірино! Є тут у мене вже і такі, на які спеціально написано музику композиторами Віктором Охріменком та Михайлом Герцом.
о, ти в пісняри подався! гарно, зі змістом, що нечасто в сучасних піснях зустрінеш...
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже. Дуже люблю цю музику і саме такий сюжет для неї побачився мені і написався. А щодо пісень, то ти правий - завдяки талановитому композитору Михайлу Герцу, мій дитячий віршик про Мишку і ще один мій вірш "Спини цю мить..." - стали піснями. )