Сьогодні тричі найнестерпна,
та найжахлива ДНР,
із танків грізних й кулеметів,
вела вогонь як Люцифер.
Зрання, як водиться, збудила
моє містечко, в котрий раз.
Цю ДНР, мабуть, нудило,
як їх підстрелений Камаз.
Ми вдячні хлопцям українським,
що котрий місяць боронять,
свою частину, жодний з місця
не втік, та як один стоять.
Здригаємось від вибухівки,
ховаємось, хто може як.
А хлопці наші із гвинтівкой,
ще не підкорені ніяк.
Тримайтесь, хлопці, буде тиша,
колись скінчиться ця війна.
Та небезпека все густіша,
а жони плачуть у вікна...
Перевернула свідомість ця війна багатьом Люциферам,але я вірю Оксанко,що мужній народ Сходу разом з усією Україною переможе.Будьте мужні,з вами вся Ураїна і Бог
Оксана Квитка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пишите! Кричите! Мы с вами ! Все слышим и видим!Мы с вами боимся! Мы с вами все ждем не дождемся, когда та война прекратится, ..и тишиной захлебнется...
Оксана Квитка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00