Я ж просив тебе не плакати дощами,
Лити сльози повні суму й кришталю,
Ти пробач, що дуже різкий із словами,
І за те, що не сказав тобі люблю.
Я ж просив тебе минуле позабути,
Та на емоційній злобній хвилі
Хочеш теплих днів весни відчути,
Вибач, я зробити це не в силі.
Я ж просив шукати щастя не в розпуті,
Та слова мої мов вітер викрав час,
Дні взаємні перегорнуті, забуті,
І ніколи вже не буде нас.
І не ділиться любов на до і після,
Не розмиють злі дощі, що йдуть навскіс,
Доки почуттів не стихне пісня,
Доти і не буде моря сліз.
Я ж просив тебе не плакати дощами,
Березневої пори крихкий кришталь
Розкотився скрізь дорогами й стежками,
Почуттів моїх німих сумна печаль.
Ти пробач за ці давно пройдешні кроки
До весни, яку вважаю за свою,
І за всі ось ті давно минулі роки,
У яких я не сказав тобі люблю.
16. 03. 2013