Перебуваючи у зоні лиха,
Я бачила стражденні очі,
Які дивилися крізь пІтьму ночі
Й молитвою світились стиха.
Перебуваючи у зоні стрАху,
Я бачила смертельні муки.
Волали й возносились людські руки,
Йдучи на божевільну плаху.
Перебуваючи на полі смерті,
Розкидані тіла я зріла.
В безсиллі помогти сама німіла,
Відгонячи страхи уперті.
Хотіли жити люду триста,
За що ж поцілив їх СТРІЛОК?
Це був безглуздий смерті рок,
Змісив тіла на крові в тісто.
Трагедія весь світ стенула
Жорстокістю сердець пойнята.
За смерті ці гряде відплата –
«Рассея» за межу сягнула.
Вони не знають, що творять,
Вірніше знають, та все ж роблять.
Самі себе цим і погублять,
За зло у пеклі погорять.
Ті триста душ прийми у Рай,
Наш Боже Праведний і Вічний.
За день кривавий і трагічний
Всіх винних без жалю скарай!
Без суда і слідства вішаєте ярлики на Росію, ви я бачу роль царя і бога на себе міряєте, колись за совка теж без суда і слідства виносили вироки. зомбоящик остаточно вимив мозок деяким громадянам Украïни.
Едельвейс137 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Винних Господь покарає. 
