Гріється десь падло,
всередині мене.
Процвітає, живе гарно,
а тіло моє гине.
Зароджується в смутку -
живиться радістю.
Росте швидко і не ховається в кутку,
заражає мене заздрістю.
Тече отрута в жилах,
розчиняє тканини.
Майже жах,
майже агонії припливи.
Світ захований за склом,
пахне сухим гострим піском.
Впадає й зникає між крупинок
капля чистої води
І сірий ранок
лльє вогкістю в груди.
Змочує сухість у горлі,
аж душно мені.
То висушує одне,
чи то захлинає інше,
Значення громовідвідне
має надзвичайне просте й хороше.
Вересень 2012.
