Осень – сумерки года, а сумерки – осень дня...
Просто вышла накладка - фонтанов в помине нету.
Мы уже не спешим, и позволена болтовня.
Впереди у нас вечность -делить на двоих планету.
А двоякость от листьев – и влажных, и столь сухих,
Величавых, как ода – и сретеньям, и разлукам.
То глухие мы к небу, то небу не до глухих.
Как появится Ангел, то светом придет – не звуком...
Гласных просто в обрез, а других он не произнесет.
Но и жеста довольно, чтоб статься сегодня чуду..
И фонтаны раскроют прозрачною кроной зонт,
И замерзнув под полночь, скрипеть словно ивы, будут…
2014
****************************
Роман Скиба
Осінь – сутінки року, а сутінки – осінь дня...
Просто сталась накладка, і більше нема фонтанів.
Ми вже не поспішаєм, говоримо навмання.
В нас попереду вічність, та ми на землі останні.
Вся двоякість від листя – що вогке, проте сухе,
Урочисте, мов ода – і зустрічам, і розлукам.
То глухі ми до неба, то небо до нас глухе.
Коли з’явиться Ангел, то світлом прийде – не звуком...
Голосних надто мало, а інших він не вимовля.
Але й жесту достатньо, щоб статися нині чуду...
І фонтани розкинуть прозоре своє гілля,
І, замерзши під північ, як верби скрипіти будуть...
2004
