Мов дуби, козаки
Сотні літ ми живемо без волі,
Як в пустелі, без краплі роси,
Немов квіти розчахнені в полі,
У ґвалтованім краю краси.
Наче марево блимає доля
В запорошених сяйвом очах,
Губить мрію ворожа сваволя,
Але пломінь в серцях не зачах…
Розтікаються думи, як пісня,
Клекотять у хмільних головах,
Споконвіку в неволі нам тісно,
Звіку-правіку шабля в руках…
Нас ніхто не здолає! Ніколи!
Хай затямлять підступні кати,
Ми знесемо нам вчинені болі,
Неодмінно дійдем до мети…
А ви згинете, недруги люті,
Та спливете, як сніг навесні…
Ваші злочини нам забути:
Жаскі вчинки - криваві, масні.
Ще розквітне моя Україна,
І закличуть в гаї співаки,
Закохається в хлопця дівчина,
Наростуть, мов дуби,козаки…
02 жовтня 2014 року
Все буде добре!.. 
