В моїх очах – струнка Берізка,
В сережках, сукня весняна…
Причепурилася все ж трішки,
Мабуть, чекає жениха.
Я підійшов, торкнувся ніжки…
З кори біленький чобіток…
А поряд – чималий заввишки
Стояв розложистий Дубок.
Вона – красуня, він – вояка,
Ну хоч до шлюбу їх веди…
Горобина – весільна сваха,
Із квітів ткала рушники.
Зодягнені святково гості:
Ялини, Сосни та Граби.
Осика – дружка на погості,
Їх закликала підійти…
Вмить обернулися столами
Усі малинові кущі,
Шпаки змагалися піснями,
Їх опоненти – солов’ї.
Лісне весілля у розпалі…
Ось ця Берізка і Дубок…
Помандрував собі я далі,
Позаду лишився танок…
Гарненько! 
