Поезія, як в лузі квітка,
Крилато-ніжна, весняна.
Крихка, крихка, немов лебідка,
В осінніх барвах чарівна.
Поезія, як небо синє –
Прозора, вічністю жива.
За хмари гайвороном лине
І зріє в полі у жнива.
Поезія – співоча скрипка,
Мов діва, в талії тонка.
А в гніві, ніби злобна тітка,
Сварлива й дуже гомінка.
Поезія, ще вітер в морі,
Розбурхана і в піні вся.
Купаються людські в ній долі
Й душа купається моя.