Чи пам'ятаєш ти, калино мила,
Коли весна ввійшла в твоє життя сміливо.
Громи гриміли і дзвеніли зливи,
Ти раптом розцвіла одної днини.
Пахучим білим цвітом вкрилась рясно.
Весняні сонце й дощ - було все вчасно.
І стільки було того цвіту -
Пишалась ним ти всьому світу.
На білий кущ дивилась я щоранку,
Як тільки прокидалася, не сходячи із ганку.
Був схожий кущ весняної калини
На біле плаття нареченої дівчини...
Вже осінь закружила жовтим листом,
Прикрасила калину кораловим намистом.
А я дивлюсь щоранку осінньою порою:
Коли була ти краща: чи зараз, чи весною?
Природа наша - наймудріша мати,
Коли щось забере, то інше мусить дати.
Якщо вже молодість пройшла, то зрілість наступає.
Лише краса завжди незмінною буває.
