Я вважала, що неможливо когось втратити, насправді ні разу його не маючи.
Але я втратила тебе.
Хоча ні разу до тебе не торкалася.
Я вважала, що неможливо покохати чиїсь очі, знаючи лише їх колір.
Але я покохала.
Хоча їх погляд ні разу не спинявся на мені.
Я вважала, що неможливо залікувати чиїсь рани, не торкаючись до них зеленкою.
Але я залікувала.
Хоча мої доторки сняться тобі лиш під ранок.
Я вважала, що неможливо втратити себе поміж інших.
Проте я втрачала.
А ти мене неодмінно знаходив.
Втім я чітко вважала, що можливо з’єднати наші сонця докупи,
не спричинивши глобального вибуху.
Але ти унеможливив це.
Ти сказав, що воно в нас одне, лише спить у різних місцях.
Вибух відміняється.
