Чи потрібно вести цю війну? Безперечно, потрібно! Чи можна вийти з неї переможцем? Безумовно, можна! І потрібно!!! Перемогти його, того, що причинив так багато горя і розчарувань не тільки мені чи тобі, а і скажу пафосно- всьому людству. Він скрізь, він притягує, він кличе тебе з вітрин, білбордів, екранів телевізорів. Як же він близько і який же він все ще близький, хоча віднедавна ти послав його куди подалі, але він все одно ще далеко не зайшов. Ви зросталися роками і рана від розриву ще не скоро загоїться. Але краще відразу рясно засипати її сіллю і перетерпіти, законсервувати, закатати кришкою, а зверху асфальтом. Аніж шкодуючи себе, закапувати перекисом і чекати, що він сам викоріниться, вилізе назовні і більше не повернеться. Ні, таким поблажливим методом в цій війні перемоги не здобути і миру не досягти. То буде лише перемир’я і куди воно поверне далі- передбачити неважко. Так що сіль- кришка- асфальт і ніяк інакше- інакше…
А він не здається, він шукає спокуси. Одна з них- яка не яка, але наявність кишенькових грошей. Ці інколи хрусткі, та частіше м’яті і пошарпані шматочки паперу спокушають віддати їх у чиїсь інші руки взамін на нього. Та головне- встояти, викарбувати собі на чолі: сіль- кришка- асфальт і ні кроку назад. Тільки вперед. Ці ж самі м’яті і пошарпані ти зможеш з легкістю обміняти хоча б, наприклад, на апельсиновий чи виноградний. До того ж ці вищеназвані ще й корисні для здоров’я , на відміну від нього.
Але спокуси підкрадаються і з іншої сторони. Від кого ж іще? Так як ти ведеш війну, то назвемо їх піднощиками снарядів. Ось тут головне не помилитись, не піддатись, бо тут важче всього. Вони, начебто, і на твоїй стороні, але і час від часу намагаються вистрілити в тебе. Потрібно встояти і чітко усвідомлювати для себе, коли свої- то свої, а коли раптово і віроломно стають на деякий час чужими. Вони заманюють тебе на свою сторону, в полон , новими снарядами, що раніше не використовували навіть самі. Такими, наприклад, як абсент, хоча раніше верхом вишуканості був хіба що «старий ринок». Але ж ти не зрадник, не дезертир, ти не перейдеш на іншу сторону барикад. Ти ж пам’ятаєш, що в тебе на чолі викарбувано чорним по тілесному: сіль- кришка- асфальт.Тримайся. Стій. Не прогинайся. Не здавайся. І ти переможеш у цій війні. Цей «зелений змій», цей мерзенний бридкий алкоголь буде подоланий. Ти переміг. В твоїй душі запанував мир. Бог допоміг тобі і віра твоя в Бога переважила твою пристрасть до алкоголю.
Слава Отцю і Сину і Святому Духу. Амінь.
12.01.2015р.
ID:
551358
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.01.2015 23:45:03
© дата внесення змiн: 04.04.2020 23:29:29
автор: О.В.Рожко
Вкажіть причину вашої скарги
|
