Під впливом багатьох ЗМІ у громадськості склалось враження, що люди, які за станом здоров'я та за складних життєвих обставин змушені перебувати під опікою державних інтернатних установ, живуть як у раю... Я беру на себе сміливість доступними мені засобами показати людям всю "красу" оцього райского життя. Тим більш, що розіслані мною примірники цього твору по інших інтернатах, отримали цілковите підтвердження того, що такі порядки є фактично у всіх інтернатах.
НА ОЦЬОМУ ЧОРНОМУ
РОЗПУТТІ.
На оцьому чорному розпутті,
На краєчку самого життя,
Змучені недолею, забуті,
Ждемо ми, чийогось, співчуття.
Вже для нас відбулись всі події,
Скінчились давно земні шляхи,
Геть заглухли заповітні мрії
В бур’янах буденності, лихих.
Багатьом із нас ще серце крає
Забуття, та зрадливість рідні...
Хто про нас, коли - небудь, згадає?
Ми ж то були в світі не одні!..
Сниться хата, сняться милі люди,
З ким жилось так затишно, колись.
І стискає розпач кволі груди,
По щоках сльозинки потяглись...
Чужі люди, на церковне свято,
Навезли гостинців і вбрання.
А свої, - яких було багато,
Забувають, що вони - рідня!
Легше було б ждати і терпіти,
Виправдати кривди і жалі,
Аби знати: ради чого в світі
Мучимося ми на цій землі!..
Але ж ні! Терпи і вий совою,
Не ждучи ні ласки, ні тепла!
Не буде душі твоїй спокою,
Доки серце не згорить до тла!
Плаче старість...Дні такі прокляті
В неспокої чадного буття:
Вічний галас сказу в інтернаті,
Та нестерпні правила життя.
З п’яти ранку, вихор прибирання
На весь день «програму» задає.
З досвітку, до пізнього смеркання,
Спокою калікам не стає.
Миють, труть, пересувають ліжка...
Цілий день, розумні і дурні,
Викидають: Їжу, ложки, миски,
Чиїсь речі...Чисті, чи брудні,
Щоб не було тих речей в помині!
Новий килим...Квіти на вікні...
Нове ліжко, - наче домовина.
Це - затишок! Нащо він мені,
Як я зайвий у оцій кімнаті?!
Не на добре вся оця краса.
Боже мій! Візьми нас з інтернатів,
Та переведи - на небеса!
Нехай Господь Вас благословляє!
Не погоджуся, що Він забуває. Той же Екклезіяст каже: "...у дні нещастя - розмірковуй". Саме у таких життєвих обставинах і гартується часом могутній Дух - хоча, звісно, краще, якби поруч були ті, хто любить тебе і цінує...
Іще раз усього Вам найкращого і гарних людей на Ваших непростих шляхах!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хай і над Вами щедро Простирається благословення Господнє! Дякую ВАМ за розуміння!
Хто може вважати таке життя раєм? Ні які блага в світі не замінять турботи і любові рідних людей.
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Шановна, правду кажете... Та, на жаль, скільки нещасних, безпомічних, Богом та людьми забутих по селах та містах бідує! Не до всіх можуть прийти соц.працівники чи волонтери, а по інтернатах людина хоч і має хоч щось їсти та вдягнутися, та абсолютно втрачає при цьому будь які права та захист від сваволі хапуг чи зарозумілих карєристів, котрі в гонитві за своїми амбіціозними цілями перестають бачити живу людину з її природними
потребами та душею.
Дякую ВАМ за увагу, розуміння та небайдужість!