Податись десь в Каштелу-Бранку,
Шукати щастя, чи чогось,
Де світить сонце замість лампи,
Де б у житті усе вдалось.
Кудись подалі до Європи,
Чи до Америки кудись,
Чи то пробіжкою, галопом,
Піднятись щаблею увись.
Кудись подалі від бідноти,
Яка спіткає все життя,
Десь до чужинської спільноти,
Кудись отак без вороття...
Але... На кого ж я покину
Ось так лишившись втікачем,
Свою рідненьку Україну?
Лишивши їй і біль, і щем.
Не можу зрадником ставати,
Душа цього не дозволяє,
А значить й думати не варто,
Що землі рідні полишаю.
Не емігрант, і навіть смішно,
Що так подумав цього ранку,
Але в душі лишився грішним,
Оце і вся Каштелу-Бранку.
11. 08. 2014