Тихо попрощалися з тобою,
тихо шепочеш ніжнії слова,
тихо милий прощення так просиш,
тихо йдеш і, мабуть - назавжди.
То смуток і печаль,
то радощів згаданок,
то промінь сонця у пітьмі,
то він іде і може - назавжди.
Тихо двері зачиняю.
Тихо плачу, дивлячись у слід.
Тихо двері в серці зачиняю,
тихо ключ я викину на двір.
То, мабуть, серце завмирає,
то, мабуть, любощам кінець.
То, мабуть, розуму замало,
то, мабуть, серцю край прийде.
Ні - любощам, ні - смутку, ні - печалі -
не може серце зрозуміть.
Йому лиш погляд за коханим -
і все готове повторить.
Людмила Яблонська.
20.01.2015 р.
