І ось нова весна прийшла з дороги,
Натомлена присіла на крилечку,
І білим цвітом всипала пороги,
Й пустила в небеса крило лелече.
І вся її краса так вабить око,
Що нею зачаровується світ.
Та чом мене карає так жорстоко,
Прибавила мені ще цілий рік?
І ось піднявся я ще на одну
Щаблиночку невтішного життя,
І не вбачаю в цьому мить ясну,
Не адекватне це моє життя.
Хоч посміхаюсь людям навздогін,
І випромінюю для всіх тепло,
Та у душі лишаюся сумним,
Так зараз є, і так завжди було.
Весна, весна, а втім нема нічого,
Крім цвіту рясно всипаних садів,
І сонця золотого і ясного,
І вигуків моїх братів вітрів.
Ще у житті багато буде весен,
Й не раз іще прилине мить ясна.
Лише одне питання душу чеше:
Коли щаслива прийде вже весна?
06. 05. 2013
