Розхитується зоряна печаль
Акордами мелодії світанку...
І землю ще прикрила сіра шаль...
Поверх тунік ранкового серпанку...
Світає...і у обріях думок,
Безсонням діб відлунюють зіниці...
І світ заплутаний в тугий клубок,
Не розмотаєш...та й потрібні спиці...
І душу огортає мідний щем,
За втрачений наш цвіт, що не розквітне...
Стікають сльози...крижаним дощем,
І панциром морозять млу досвітню...
Безсонням віддзеркалюють зірки,
Тужливість...у надраннім передзвоні.
Шепочуться розчулені рядки:
"Вони вже Ангели!.." Біль рине в скроні...
Вони нас захищають в небесах...
Вони - величні!.. Вічність обіймають...
До рідних приходитимуть у снах...
І крила над Вкраїною здіймають!
Бійці загинули за рідний дім,
За те, щоб ми жили під вільним стягом...
За те, щоб канонади гучний грім
Затихнув над калиновим китягом.
Героям слава!
