|
О, світе чудесний! Оспіваний і прославлений світловерхими митцями зорями, увіковічений несхитністю земних надр і глибочінню небесного куполу, чудесний світе, ти відвічно прекрасний і неосяжний. Хоч все, що живе і трудиться, радіє і сумує у твоїм всеохопнім лоні таке хистке й швидкоплинне, ти незмінно прекрасний і величний, о, чудесний світе!
Безліч віків, тисячоліть і зрадливо-крихітних моментів постали і предивними міріадами розсипались у твоїм безкраїм безмежжі, о, чудесний світе!
Наче химерне плетиво світлин спалахують і навічно згасають людські життя, такі короткі і неповторні водночас перед твоїми невсипущими і всеосяжними очима.
Що є життя і який у ньому сенс, коли все, що під небесним світилом таке зрадливе і мінливе? Що є життя і який у ньому сенс, коли в одну мить можуть обірватися і розсипатись, наче піщана халупка від найменшого подиху вітру, справи й починання всього нашого життя? Що є життя і який у ньому сенс, якщо людська слава і велич, книжні мудрування, розкіш і втіхи, наче цвіт трави минають?
І хоч все,що є в твоєму найглибшому осерді і найвіддаленіших засвітах є наче тінь і сон, марево й фантом, ти залишаєшся прекрасним, о чудесний світе!
Серед людського гамору і метушні крокуй спокійно і зосереджено. Пам’ятай про спокій, надійно схований у тиші. О, мізерна порошино, перед величним маєстатом Творця не порівнюй ніколи себе з іншими тобі подібними порошинками, бо віднайдеш гіркоту розчарування. Завжди бо знайдуться кращі і гірші від тебе.
Будь обережний в усіх починаннях: цей світ сповнений омани й ошуканства. Та нехай і це тебе не розчаровує. Невтомно шукай ідеалів життя, бо і сіра буденність сповнена геройства та благородних починань. В кожній справі будь сумлінним: бо найдрібніша марниця має одвічну вартість у мінливостях долі.
Крокуй у цім світі доти, доки зумієш, не забуваючи своєї мети. Пам’ятай, що тут не вікуватимеш, а твоя правдива домівка незрівнянно вище, ніж можеш це збагнути.
Пам’ятай, о чудесний світе, я твоя дитинка, що не менше, ніж дерева і зорі мають право бути тут. Втямки мені це, чи ні, о, світе, ти є таким, який повинен бути.
Якби це прикро не було, невблаганний час забирає молодечий запал, даруючи навзамін розміреність і поміркованість. Кріпи, мов лицарський щит, силу духу: серед потрясінь і перипетій життя, він неодмінно стане для тебе захистом і потіхою.
Не будь цинічним до почуття любові :вона єдина перед лицем за- черствіння й розчарування є вічною і незмінною. Отож будь у мирі з Творцем, тільки таким чином ліпше збагнеш Його твориво.
Де б ти не був і чого б не прагнув, у вуличному гаморі, в хаосі життя ти повинен зберегти спокій своєї душі.
І все-таки зі всією своєю манірністю, спекотою і розвіяними мріями, ти, світе, чудесний, залишаєшся незмінно прекрасним! І мені, наче крихітній порошині, тільки залишається дивуватися химерною величчю твого маєстату і чудернацьким безмежжям твоєї краси, у якому вчувається довершений перст Творця.
Нискогуз А.Т.
ID:
560137
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.02.2015 12:43:05
© дата внесення змiн: 14.07.2017 16:01:42
автор: Мілена Ділан
Вкажіть причину вашої скарги
|
Похвальна філософія.
