Та щож це за життя?
бездарний шлях прокурений брехнею,
насичене отрутою пиття
тримає шию скріплену петлею...
Запроданство давно в переліку чеснот
посіло лідерство у масі ненаситних,
для них ти підлий зрадник-гугенот
у ідолів святому колі непохитних.
І ти лише як сходинка підйому:
домінування, слави, визнання,
неначе раб що служить злому
за ті примарні вічності знання...
Ти дріб*язок загублений в кишені
з потертим аверсом, орлом,
давно прострілені зневагою легені
і дихаєш повітрям із тавром.
Як ниций блазень при дворі царя
вигадуєш щодень для втіхи жарти,
себе кладеш на лоно вівтаря
поплутавши життєві карти...
Цілуєш ноги роду Люцифера
Хоч у волоссі безліч сивини,
шкода я втратив револьвера
щоби позбавити тебе вини...
І хай залишиться один із сотні
але незламний, справжній, свій...
а не запроданець, що схожий і сьогодні
на ту одну з досвідчений повій...
