|
Над небом є ті почуття,
Що ми залишили з тобою,
Вони лиш линуть в небуття,
Залишивши усе похмурим.
І сутність спогадів що є,
Лиш душу ранить неминуче,
Жорстокість є у цім житті,
За що дарує ці простори.
Вона одна лиш в змозі це…
Думки безжально полонити,
І все що було не мине,
Нагадує лиш це що сили.
І жаль кохання що було,
Бажання почуттів чудових,
Та їх лиш вітром рознесло,
На увсебіч за обрій новий.
Кохати й знати що все це,
Я лиш тримаю в серці своїм,
Це є найкращим що в мені,
Безжально лишиш в самоті…
Над небом сутність ця ясна,
Як капля що є на папері,
Неперевершена була,
І в спогадах завжди надії.
І стало швидко лиш похмуро,
І обрій синій навкруги,
Його покрили щільно хмари,
Гримить бажає лиш біди.
І блискавка ця досить швидко,
Замайоріла десь в далі,
Так й ти швиденько так влетіла,
У серце моє по житті.
І іскру ту що запалило,
У серці моїм на віки,
Душа моя завжди хотіла,
Кохати сильно усі дні.
Бажання почуттів далеке,
Над небом є воно завжди,
Нам лис судилось так зустрітись,
Аби із часом пішла ти…
За хмарами лиш місяць сяє,
Освітлює він почуття,
Які залишаться навіки,
Над небом що межує нас.
А.А. Отченко
ID:
568097
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 20.03.2015 19:29:58
© дата внесення змiн: 20.03.2015 19:29:58
автор: Андрій Анатолійович Отченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
