На жаль, все йшло не так як треба,
Бо усі плани й сподівання,
Які «Хтось» зводив аж до Неба,
Розбились вдрузки від чекання…
На жаль, а може і на щастя
Все проявилось в ті часи:
Коли рулили чорні масті,
А недруги були «тузи»!
Та «Хтось», побачивши усе це,
Ходу свою не зупинив,
Брехливих друзів з біллю в серці
Відкинув до все ж тих "тузів"…
То все – баласт, пуста надія,
Де дружать тільки для «чогось»,
Злословлять з задумів і мрії
Того, хто робить щось всерйоз…
І зразу якось легше стало,
Чи то розвиднилось уже:
Бо «королі» без п’єдесталу,
А дами всі у негліже…
Брехливі друзі дзвонять знову,
«Тузи» у гості звуть до себе,
Та всі отримують відмову –
Вже «Хтось» не має в них потреби…
Отож, цінуйте своїх ближніх
Й не лише тих, хто вище вас,
Бо друзів не бува колишніх,
Буває дружба «на показ»…
