а тобі ж не треба
багато для щастя,
щоб хтось був
поруч завжди,
щоб з кимось
обніматись можна,
щоб квіти вранці
без причини дарувати,
коли ділитись
з нею мусиш,
прагнеш говорити
вчасно і не зовсім,
про речі звичні
і про те, що вічне,
щоб хтось зловив
тебе на думці,
що люди - це
крихкі створіння.
продовжуй роль
для неї грати,
ти можеш лиш для неї
миротворчістю зайнятись,
відділюй щастя тим,
кому від тебе цього треба,
цінуй дівчат,
що хочуть й можуть
ніжність розуміти,
не мовчи тоді,
коли так треба
щось сказати гарне
тим, хто добре слово
з уст твоїх почути хоче.
не так багато
щиро думає про тебе,
і всім я раджу
цих ілюзій позбуватись,
і зовсім мало добрих
є людей на світі,
що любов будують
не за те, що можеш дати,
а їм хочеться з тобою
лиш ділитись і...
просто помовчати...