Я чую... я знаю...
Спотворені межі хвилин.
Розкручує Всесвіт зворотнього відліку час…
Віддаш мені, Море, скарби твоїх чорних глибин?
І… Море - хвилюється –
…………. Раз………..
Чи зможу? чи встою?
З тобою тепер наодинці…
На гребені хвилі… невже я дістануся дна?!
Які в тебе плани сьогодні стосовно чужинців?
І… Море – хвилюється -
………….Два………..
Штормить… безпричинно…
Безжально…безмежно… і я
Хворію тобою… й мене розіп’яли вітри
На скелях твоїх… так яке ж твоє справжнє ім”я?!
І… Море – хвилюється -
…………..Три………..
Навіщо ім`я? Коли в грудях то серце, чи скеля?
Що хвилі життя розбиває об себе на бризки...
Стоїть непорушно і вітру пісні невеселі,
Збирає в слова...перетворює в каторжні різки...
Навіщо ім`я?
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудово, змістовно й оригінально! Хто ж не пам'ятає цієї цікавої гри, яку ми так любили в дитинстві? Але так влучно припасувати її до теми вірша - вдало, що тут скажеш!
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна ВАМ!Наталя для мене дуже важлива Ваша думка
Ти мій Айвазовський.
А я - вже приручений вал.
На пензлі барвистім запінились, бачиш, чуття.
Рахую пульсари
у серці: один, два і три...
А ось і дев'ятий... картинно... у раму життя...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую ВАМ!Ви знову на висоті! як і личить справжній вільній Пташечці
Ви теж пам"ятаєте стару забуту щиталочку? 
ну,значить Ви з нашого покоління 
Дякую Вам,Касьяне 
Хто ж не пам'ятає цієї цікавої гри, яку ми так любили в дитинстві? Але так влучно припасувати її до теми вірша - вдало, що тут скажеш! 
для мене дуже важлива Ваша думка 
як і личить справжній вільній Пташечці 
