Іде весна в квітучім ластовинні
І позирає в неба лазуро́ву даль…
Знання свої засіяти в дитині –
Ось істинний учителя Грааль.
Це розуміння надійшло одразу,
Як тільки цей переступила я поріг.
Життя тепер в нову́ вступило фазу,
Бо мною обрано найкращу із доріг.
В людини, що усю себе поклала
На благо інших, на знання вівтар,
В чиїй душі коріння повпускало
Святе добро і му́дростевий жар,
Завжди буде іскритися відвертість,
Сіяти посмішка привітна на устах…
Тож доля у новенькому конверті
Мені подарувала справжній шлях.
До вас я скоро повернуся знову,
Щоб дітям дарувати все тепло,
Щоб окропити їх палким бажанням слова,
І парость знань щоб проросла стеблом.
P.S. Враження від практики у школі, присвячено Київській гімназії №154.
Гарні враження залишила школа, Юліє! Успіхів на нелегкій стезі педагогіки! 
