Щебечуть в небі солов'ї,
І білий цвіт з дерев спадає...
Лежить солдат в сирій землі,
А мати над могилою ридає...
Не плач же, мамо, підіймись!
Поглянь у небо синє-синє
І сонечку яскравому всміхнись!
Твій син - герой! Гордись за сина!
Він не злякався куль смертельних..
Ішов назустріч своїй смерті..
Й серед вогнів отих пекельних
Він жив в страшному круговерті.
Блистів вогонь в його очах,
Стискали руки дуло автомата,
А на обличчі застиг жах -
Він бачив, як убили брата...
І юний хлопець враз змінився..
Зненавидів катів проклятих...
З його загону він один лишився...
Відкинув автомат.. і в руки взяв гранату.
Ось гримнув вибух поміж ворогами!
Загинули без виключень усі...
А він лежав, овіяний вітрами,
Стискаючи кільце гранати у руці..
Чому ж ти, мамо, плачеш знову?
Зітри з очей пекучі сльози.
Співай для сина колискову -
Він обізветься вітром при дорозі.
Ти ж обіймаєш все плиту могильну...
На ній червоним стоїть дата...
Тоді закрились очі в сина...
Не стало юного солдата....
