Вже сотий Штірліц в Україні «попалився» -
Із Гітлером усе було простіш…
Путло «за упокій душі» напився –
Нового треба готувати та скоріш!
І ложечку виймати їх навчили,
І класти не собі її в карман…
Та знову шпигуна його розкрили
Як тільки? – не збагне того Вован.
Учили їх не лаятися матом,
«На дурня» дудлити горілку відучили,
Росію називати старшим братом…
Щоб не забули – струмом добре били!
А ті все «сипляться» і «сипляться», як груші –
Всі ґудзики з отрутою поїли…
Російська розвідка у розпачі й калоші –
Чи то дурні усі, чи вроджені дебіли.
Обладнання і техніка – найкращі,
У вишиванки навіть одягнули.
Та результат один – суцільне трястя
А в чім секрет – і досі не збагнули.
Сиділи й міркували дні і ночі
Всі прорахунки буцім врахували…
Невже у українців Сірка очі?
Бо в шпигунів ізнов одні провали.
Не візьмуть, сіромахи, те до толку
Ні через день, ні рік, ні сотні літ –
Усі їх шпигуни з очима вовка,
а в українців – волі теплий світ.
В очах холопських полум’я немає –
Там лиш жадоби й заздрості наліт,
В рабів того вогню не вистачає,
У їх очах навіки змерзлий лід!
8.05.15
Дякую, Ніколь.
