Після прочитання поезії Д.Растаєва
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582024
Весна гібридна принесе плоди
гібридні у подолі літа – в осінь.
І у косі білітиме крізь просинь
тоненьке пасмо хмар (чи сивини)…
Спитає мудрість в золоті дерев:
- Чому закуті яблука у крицю?
І чом у колосистої пшениці
Стебло – струна (чи то сталевий нерв?)?
У відповідь:
- Насіялось химер!..
Та ще й дощів залізних блискавиці…
Ото й вродило – ні собі, ні птиці…
Якийсь гібрид для монстрів-ненажер…
Зітхне премудра осінь крізь туман,
З казок водою скропить хвору землю,
Щоб навесні посіять добрі зерна
В пухку ріллю, а не у вирви ран…
я би міг цілий хаєм підняти з цього оскоминного осінь-просинь, якби талант ваш не обіграв риму цю в таких образах, в такому шику фраз, в такій витонченій картині-фотографії життя. із нашого життя тепер, повному метафор матафізичного, сюрреального, ніж реалістичного світу...
краса!
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Насіялось химер!..
Та ще й дощів залізних блискавиці…
Ото й вродило – ні собі, ні птиці…"
...оно-то понятно,конечно,земля зарубцуется... а вот память?!?.....
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пам'ять має залишатися рваною на всі прийдешні покоління, бо як тільки рубцюється, лихо отримує шанс на нвий виток...