Я занадто люблю твої очі, аби дивитись у вічність …
Я занадто люблю твої очі, аби дивитись у вічність,
Я занадто люблю твої руки, аби любити тепло,
Я занадто закоханий щоб роздивитись суміжність,
Між моєю реальність й справжньою, що наче скло.
Я колись розіб’ю його вилетівши з автівки,
Хоч на долю секунди побачити, що це не сон,
Хай шматками летить воно ніби прощальні листівки,
І солодкою піснею ріже метал бетон.
Я занадто люблю те волосся твоє, ніби ріки,
Що стікає з плечей твоїх сонячним ніжним теплом,
І немає різниці тепер звідки я, звідки ти,
Головне щоби небо тебе берегло.
Я занадто люблю твої очі, аби дивитись у вічність,
Я занадто люблю твої руки, аби любити тепло …
