Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Касьян Благоєв: ОБІЦЯЛО ЛІТО… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ptaha, 20.05.2015 - 18:14
ну, таких громів я на Вас не насилала... і взагалі, гречка сьогодні коштує дорого а щодо відповідальності, то про це писали екзистенціалісти, зазначаючи, що над людиною бере гору тягар свободи, вимагаючи перекладати відповідальність на інших, щоб потім можна було легко звинуватити когось у помилці - тільки не себе.
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то он якими ви словами мене вже матюкаєте! ек...зе...зи...... ілізм! та я ні в яких таких партіях не учавствовав і не збирався! і всі свої камені за душею ніколи нізащо ні на кого не перекладав! а ви не знаєте, які важкі і як їх багато у мене!..
ptaha, 20.05.2015 - 18:06
в останній строфі не критично, на мою думку. а ось у другій строфі було нагромадження приголосних, чого в українській мові намагаються уникати шляхом чергування голосних і приголосних, так що Ви прийняли правильне рішення
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чому люди так полюбляють переклади з себе відповідальність!!! це ви мене змусили, під тиском розвінчання, обструкції, ганьби, сатири, яку на мене погрожували наслати, щоб не соромив вашої мови! і я, слабкий духом та присоромлений, здався на вашу милість... точніше, гнів огненний!! (а хто кутком та гречкою погрожував?)
ptaha, 20.05.2015 - 17:33
щодо незрівнянної: якщо наголос падає на суфікс (незрівнЯнної), то пишеться з двома нн, а якщо ні - то з однією (незрІвняної), але тоді ще й значення слова змінюється: у другому випадку йдеться про те, що не змогли зрівняти (вирівняти, зрробити гладким) із чимось, наприклад, із землею.
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ось і дякую, буду знати це правило, я швидко вчуся. певно, через те, що попереду часу менше, ніж за спиною, бо колись все було навпаки.там теж виправив, а останнє речення - так хоче душа бачити. то не є вельми груба помилка? бо перечитав - сам сприймаю. і вельми дякую вам! мене й справді вчили шанувати всіма силами душі кожного свого вчителя, бо від нього - розум твій і успіх твій, твоя повага від інших і самоповага Анно Доміні, 20.05.2015 - 17:06
Е ні - основний інстинкт людини - це саме отой, про який фільм відомий зняли, а "любити" - це вже не інстинкт. Любити - це духовна категорія, а інстинкт - фізична.Ви світИ вдень спробуйте мурувати - світла більше, видніше, споруди надійнішими виходять І те, що діти - це моє безсмертя, моє продовження на землі - з тим теж не згодна. Вони пов"язані з нами рівно настільки, наскільки ми творимо їхню фізичну плоть і даємо певне виховання; в іншому - вони самостійні незалежні від нас істоти, зі своїм життям. Якщо я сама - безбарвна сірість, і нічого путнього на світі не залишила - то ніякі діти цього не перемінять (втім, у сірості й діти такі самі сірі...) Охоче з вами погоджуся,навіть і не раз - але це не той випадок... Агидель, 20.05.2015 - 16:42
оберемок квітів Вам- за неймовірно гарний вірш...пробачте за малослівність Ви вмієте торкнутися найтонших струн душі
ptaha, 20.05.2015 - 15:23
смачно-ожиновий вірш!порція дьогтю (на Ваше замовлення): ... Та верталасЯ ти в його дім, НезрівнянНа, чарівна коханка!.. - аби ритм не стрибав і помилок не було. ще почаклувати б Вам над рядочками: Перестиглі, терпкі, запашні Дар від літа – плоди ожини… - у другому рядку не вистачає одного складу, тому, читаючи, спотикаєшся. можна б на кшталт: Перестиглі, терпкі, запашні - Літа дар - намистини ожини... та я впевнена, що Ви щось своє вигадаєте Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
своє вигадую не тому, що чиєсь не сприймаю, тут своє скорше іде з настрою твого, з відчуття душі вірша, а відчуття - абсолютно індивідуальне, на відміну від думки. тож коли ваше чи інше втрапить в моє, зіллється, совїм відчується - то там йому і бути.а питання: що, назрівняна не може лишатися з одним н? бо це я маю знати взагалі, а не тільки щодо цього випадку; і про його: тутнаголос має стале місце? міні мова українська є ще землею незвіданою, тому я й вживаю те чи інше слово у "своїй", уподобаній формі чи наголосі, але знаю, що можуть бути правила і їх вимоги;ви просто скажіть так чи ні, не приводьте самих правил, бо то вам буде шмат роботи і ви мене відішлете в монастир; про останній рядочок - я досить часто, як і всі такі віршомази на землі, облю певні речі зумисне, щоб якраз створити поріг, що була зупинка і вимові і логіці, думці, логічним інтонаціям: Дар від літа - плоди ожини. тут прошу робити паузу, переступаємо через поріг - і видихаємо далі, так я собі уявляв. повертаюсь до верху і працюю, подякувавши двічі: ви справді по людськи прийшли, уважно все побачили і не лишилися байдужою. не терплю неграмотності і недосконалості у самій побудові речень, якщо це не навмисно зроблено Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
моя подяка, що так читали: навіть на оберемок квітів заслужив
РОЯ, 20.05.2015 - 12:14
О, Ви ще й спокусник, виявляється, нівроку! Спокусили серденька всього жіноцтва Клубу, а тепер ще й розум за...ожинюєте!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну якось воно так повелось у роду нашому: не кидай намарне ні слова, ні шеляга: торкався руки панянки - буть гідним, веди до шлюбу. дав обітницю світ щасливим зробити - а хоч лусни, а роби! ото й маю тепер кару - такими віршами спокутувати та у хижу свою закликати: може, наївна та недосвічена, і відгукнеться??.. (не знаєте на ймення жодної такої?) Анно Доміні, 20.05.2015 - 10:36
Потяг до Неї - далеко не найважливіше почуття, сказано ж - потяг. І якщо богами дарована і своя - то чого ж дружина іншого? (Не кажучи вже про те, що ніхто з людей не є чиїмсь - привласнює егоїзм, а не любов.) Тут ми з вами не зійдемося (та ви й так мою думку знаєте, хіба ні? )Така от я вредна, псую і всю романтику, і настрій ваш від самого ранку Не гнівайтеся Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та тут не просто псування - тут подразнення всієї нервової системи, тут рушите цілий світ, нічкою вимуруваний, тут перечите основному інстинкту людини - любити! знайти своє щастя і любити його, дихати ним, прагнути його, бути разом щасливими! і нехай помовчать всі "моралі" світу! погодьтеся хоч раз зі мною: єдине, що потрібноо відчути людині на землі - це його величність щастя: від дотику маминої руки, від теплої долоні тата, від рідних очей коханої жінки, від голосу і подиху твого безсмертя, твого продовження на землі - дитини! але все починається від жінки, все навколо неї постає, все на ній і тримається. ну ппогодьтеся хоч раз! Мар’я Гафінець, 20.05.2015 - 09:06
Ох і запалили ви! Просто перед очі:...полуднева спека....чи ночі роздмуханий жар.. ...сіно скошене... сонцем залита поляна... ...чи приглушений вечора свіжістю пристрасті шал... і любов ... розпашіла, ожинова, п"яна! Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чи я ж можу, чи з мене вогонь!!.... то життя нас запалює, якщо ми любимо його, живемо ним, а не тліємо, якщо ми бажаннями дні наші наповнюємо. тож хай не покинуть нас наші бажання, а доля буде щедрою на їх втілення!
Окрилена, 20.05.2015 - 08:56
Якщо вже ось так пережитий спогад, то не забутий Ожиновий смак не забувається...
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
має людина властивість, має забувати все на світі, і погане, і гарне. але буває в житті те, що забути неможливо, трапляється так, і тоді можна впевнено казати: "я тоді і з тою був щасливий!". і вам щастя та спогадів гарних
Анно Доміні, 20.05.2015 - 07:30
...так... пристрасно... спокусливо... і небезпечно... дим щастя - не втримати... а пристрасть, кохання, любов - воно все не зовсім одне й те ж, не варто і плутати...(Ага, надкусюйте, надкусюйте - часом на таку натрапите, що й зуби поламати можна ) Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от дяка моя з самого ранку! в мене і так їх третина залізні, а шановна пані ще й тих позбутися бажає! і не діліть нероздільне, не шматуйте цілість і повноту найважливішого почуття в нас - потягу до Неї, богами дарованої, совєї, що тільки для тебе народжена від бажань твоїх, від мрій твоїх, від доторків і запахів, смаку і пам/яті від них!..вони все разом - і є тим, чим наділив нас Творящий все. і слава Йому за це! Лина Лу, 20.05.2015 - 06:28
Господь з Вами...Я не Він,щоб засуджувати.За віщо?За почуття?Я???? Докоряти тоді і мені треба,то Ви ще мало моїх віршів читали.... Ви дуже гарно пишете,життєво...ОЖИНОВО...Так і бачиться...темно-бурштинова кров,чи то сік під зеленню колючого листя... Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знав, навіть здогадувався, що пізнати одну жінку - то три житті потрібно прожити. а ви тут приклад свій. тож піду вивчати зізнання ваші! .....
Лина Лу, 20.05.2015 - 06:17
Щемно... Але ж вилилось не лише сльозою,рядки чарівні...пронизливі...то ж недарма... Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... а мені чекалося чи то осуду від вас, саме від вас, чи то застороги... ви - розум почуття, якщо можна так сказати, ви ще разом з тим - почуття мудрості, у вас - цілий космос жіночий приховано, і мені цікавий, і мені в стриманість. - а ви не закидали мене докорами - "ах, як же це можна! це ж заповіді всі порушені!" дякую, бо саме по-вашому реагують друзі, і саме так сварять святоші
Олекса Удайко, 20.05.2015 - 06:12
Коли кортить і кортить, то хай не дрімає душа і оті злополучні лона! На те й плоди, щоб їх істи, а заборонені - хоч понадкусювати... Звабних Вам плодів, маестро!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ось де я проколовся, ось де я - лопух лопухом! це ж одвічне нашенське, родове: ... то хоч понадкушую!!!пане Олексо, з мене могорич! Ірина Лівобережна, 20.05.2015 - 06:11
РАИСА РОМАНОВА* * * Горит рябина в моём окне. В округе созрел шиповник. А по вечерам приходит ко мне Такой молодой любовник! И я, одетая, как пришлось, – Бегу отпирать засовы! …Душисто сено его волос, А речи его медовы. Моим сокровищем дорожу – Вовек его не ругаю. Глаза в глаза перед ним сижу: Румянец идёт кругами. Наверно, это и впрямь любовь, Поскольку она безумна: Тишайшая – вдруг закипает кровь, Взмывает как жар из угля. …Я голос низкий его люблю, А руки ищу губами. И если любовь – лишь туман, – Люблю! Восходит пускай клубами! Пусть злоба, месть и дурная весть На тыщи верст откочуют! Но если счастье на свете есть – Оно у меня ночует! Цитируется по: День поэзии 1988. Москва: Сборник. – М., “Советский писатель”, 1988, 192 стр. Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от і свідчення мені, що гріх - вже й не гріх, що живе в кожній душі, лише й того - хто втримався, хто - полетів за вітрами, віддавшись спокусі, почуттю і... - поклику життя, поки воно в тобі, поки ти в ньому!.....
|
|
|