Наша сила
Живе звичай в наших генах,
Братись міцно за шаблі,
Як на праведні терени,
Сунуть дикі москалі.
Завше полчища ворожі
Без об’яви йдуть на Ви,
Косоокі бридкі рожі,
Чудь з ворожої Москви.
Нищать всіх без перебору,
Стариків і немовлят,
Заганяє до покори
П’ять віків оцей небрат.
Їх нічого не міняє,
Нелюдим - є нелюдим,
Двадцять перший вік світає,
Для них рай – пожар і дим.
Знаю мить колись настане,
Прийде край і цій війні,
Знов під щит впадуть Івани,
А ми будем на коні…
Який ген у нашім тілі?
Жити вільно, а ні - смерть.
В цьому, браття, наша сила,
В цьому, браття, криці твердь!
22 травня 2015 року
Чудово, Миколо! Недарма ж... Паламарчук! 
гарний вірш) 
