Війна – то є не тільки дим, вогонь –
Руїни то, а ще людиновбивство,
Коли народ лишається всього,
Коли в дітей украдене дитинство,
Коли страшна, одна на всіх, біда
Свинцем важким здавила волю людству,
Коли вдова і матінка рида,
Й дитячі сльози з оченяток ллються.
Однакові є сльози в матерів
Дітей, які в війні по різні боки,
Коли синок, мов свічечка, згорів,
І рани в них однакові, глибокі.
О сльози! Скільки вас є в матерів,
Рясних, солоних, гіркополинових!
Ви проводжаєте й стрічаєте з доріг.
А мо’ забули ви про них, панове?
Ви, палії гібридної війни,
Синів своїх туди чом не послали?
Ніколи не позбудетесь вини,
Й ганьбу здобуде рід ваш, а не славу!.
31.08.2014
Ганна Верес.
Зворушили... 
