Привіт! ну як тобі літо?
Ностальгія не мучить, ні?
А мені вже набридли пекучі дні.
Я люблю неба очі сумні,
Жовте листя і прохолодний вітер.
Я люблю ватяні хмари,
Що малюють всілякі штуки.
Їм не потрібні мольберт і руки.
Вони інколи злюки
І малюють страшні кошмари.
Але зазвичай вони добрі.
Я бачив їхні кращі картини -
Такі не виходили руками людини.
Цього не виліпиш з глини.
А коли сонце іде за обрій -
Це їхній зірковий час,
В гармонії барви милують очі.
А брязкання блискавок посеред ночі
(Мов коралі дівочі) -
Найпрекрасніше з небесних прикрас.
Мені небо таке до вподоби.
Хоча інколи й мерзнуть руки,
Але крапель тендітні стуки
Більше ніж просто звуки.
Це шедевр найвищої проби.
