Сьогодні закінчили школу,
Всім класом пішли за село,
І йти не хотілось додому,
Так гарно навколо було.
І трепет,і щем відчували,
І думи лягли на чоло.
Гітара сміялась,співала,
І радісно,й сумно було.
Шептались закохані пари,
Ранкова здіймалась імла,
Коли пролунало над ставом
Страшне для всіх слово:"Війна!"
Всі хлопці зійшлися докупи,
Тривожно забились серця.
Схвильовані поруч подруги:
"Невже це насправді війна?"
Спіткнулась,завмерла гітара,
І туга на душі лягла.
Отак і пішли понад ставом
Всім класом до центру села.
Із хат вже виходили люди,
Співать перестали півні,
Й собаки неначе поснули,
І вулиці стали сумні.
Зійшлися усі до контори:
Дорослі,старі і малі,
І сумно було,як ніколи,
Ніхто вже не спав у селі.
І голос гримів Левітана,
Так чітко лунали слова.
І діти,й жінки заридали,
Почувши жорстоке:"Війна!"
Ще сонце світило привітно,
І вірить ніхто не хотів,
Що так закінчилось дитинство,
Наповнене світлих надій.
Був червень...Тривожга година,
У кожного думка одна:
"Що буде? Й коли це скінчиться?"
...Ось так починалась війна.
