Тобі моя квітуча Україна,
Я віддаю і сили, і життя...
Моя ти мати, я твоя дитина,
Ти мрій величчя, здійснення їх - я.
Твоя краса, це мужні, добрі люди,
Відверті, та не здолані серця...
Твій добрий світ нехай сіяє всюди,
Та щастя спів лунає без кінця.
Цвіти мій край і хай зростають діти
Збагачені надхненням до життя...
Врожаї хай ростуть, всі були ситі
І думи не впадають в забуття.
Країна-мати, ненька Україна;
Народжені ми славити тебе...
Ти наша доля, ми її частина...
За твоє щастя віддамо себе.
Сподобався!Дуже! 1,2 і 4 строфи - бездоганні. 3, на мою думку, дещо гіперболізована, сприймається дещо нереально. Можливо, щось з історією поєднати. Бо тільки у другій строфі епітет нездолані нагадує несхитну , постійну боротьбу за щасливе майбутнє держави...Але це тільки моє бачення!Як самостійний вірш - супер, а як гімн - зобов'язує...
Томаров Сергей відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У Вас непогано вийшло, але, на мою думку, старий гімн змнінювати не треба, бо йому понад 100 років, а традиція в цьому питанні - найважливіше. І ось ще. Писати гімн в дусі:
"O beautiful for spacious skies,
For amber waves of grain
For purple moutain majesties
Above thy fruited plain!
America, America,
God shed His grace on thee
And crown thy good
With brotherhood
From sea to shining sea",
Я думаю недорічно, особливо зараз. Гімн повинен бути героїчим.
Томаров Сергей відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
