Колосяться жита і зелені і стиглі
Скільки ж всього в житті ще так хочеться встигнуть.
Колосяться жита, дозрівають під осінь
А на скронях моїх вже з'явилася просинь.
У серпневих житах десь вже губиться літо
А душа аж ніяк ще не хоче старіти
Вона хоче любити і радіти щодня
Сонця схід проводжати і стрічати зрання
Пропливають роки, зеленіють садами
Дозрівають жита, рум'яніють хлібами
Почекайте, прошу вас, швидкоплинні літа
Бо я так не встигаю за вами ...
2011р.
Час невблаганний... Коли ми молоді, здається, що ще все життя попереду - стільки часу, що не знаємо, куди його згаяти... Проте, згодом розуміємо, що насправді не так вже й багато маємо в запасі...
Ніна-Марія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна, моя рідна, за оцінку мого скромного доробку
Життя летить-воно, як мить
На жаль, його -не зупинить
Тільки з роками розумієш,
Як кожну мить треба цінить.