Сусіди нам завидують усі…
Одні за землі, що у нас багаті,
Інші за те, що ми господарі
І кожен день живемо, як при святі.
Окремі за пісні, яких нема ніде,
Мужчини за дівчат, які у нас красуні,
За українське сало, що мастке,
За рушники, що вишили бабуні.
Завидують за біленькі хатки
І за тини, що сплетені з ліщини,
За українські щирі молитви,
А ще за те, що в нас і Русь хрестили.
А інші, наче «бішені» вовки,
Нас розірвати гідні та безсилі
І так не рік, не десять, а віки,
Від них і нині свіжі є могили.
Завидки білі – просимо до нас,
А коли чорні шлях до нас закритий,
Добром поділимося з друзями не раз,
А чорну нечесть будемо «мочити».
Написали точно. За Україну іде боротьба між Європою і Росією, за нашу землю. А ми хочемо в Європу тільки тому, що там кращі закони і умови. От і все. Я б, взагалі, тотіла б, щоб Україна була самостійна без усяких Союзів, але це - неможливо.
За Україну іде боротьба між Європою і Росією, за нашу землю. А ми хочемо в Європу тільки тому, що там кращі закони і умови. От і все. Я б, взагалі, тотіла б, щоб Україна була самостійна без усяких Союзів, але це - неможливо. 
коли свого немає - до чужого руки простягають...
краще мочити! а то білі ще й почорніти можуть! 
