Рідненька
Сонце промінне - небо сіяє,
Квітка до квітки – Неньці вінок,
Цвіте садочок, птаха співає,
Бджілка невтомно носить медок.
Зорі яскраві йдуть на вечерю,
Котиться місяць на виднокруг,
В хату повіви ллються крізь двері,
Сиплються роси на килим-луг.
Ніч на світанку посоловіла,
У позолоту фарбує схід,
Дзвінко гайочки загомоніли,
Світ одягнувся у малахіт.
Пливуть кудлаті перли-хмарини,
Блиснули висі, мов бірюза,
Бавиться в чарах рідна країна,
Повила землю райська краса.
Радісно грають луки-музики,
Купає коси в річці верба…
Як це скуштуєш, то вже навіки
Серце полонить диво-судьба.
Намалювалась стрічка-веселка,
Б’є, мов танцює, ключ-водограй…
Яка ж ти гарна, наша Рідненька!
Тільки, будь-ласка, серце не край…
25 серпня 2015 року