|
Молода берізка
з лісової сторони,
у неї в сусідках –
сосни й ялини,
всі були старенькі
і тільки вона
самотньо стояла
біла і сумна.
Похитує вітер,
а старі сосни
шепотіли тихо:
“Спи собі, засни:
он зелена м’ята
внизу шелестить,
травичка прим’ята
і під сонцем спить.”
Не хотіла спати
берізка молода,
бо вона чекала
дощу дотемна,
знову їй шуміти,
будити усіх,
хто не хоче спати,
кому не до снів.
Роси загубила
берізка молода,
листочки сушила
під вітром сумна,
передасть вже вітер
хмаринам уклін,
хмарини приводить,
буде дощ усім.
Буде для берези
і старим соснам,
що далі дрімали,
зраділи дощам,
молодим дубочкам,
модринам уклін,
молодим кленочкам,
а ще вербам усім.
Дякуєм, березо,
шуміла вгорі,
чарувала вітер
і слала листи,
випадали літні
у лісі дощі,
виросло насіння,
у сосен - дочки.
Росли із насіння
в акацій дочки,
у верби і липи,
у кущів - сини,
шуміла береза:
“Вітре, принеси,
нам сонце і хмари,
і літні дощі!”
Фотографія автора.
07.2015.
ID:
594285
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 17.07.2015 17:00:51
© дата внесення змiн: 12.11.2018 18:49:30
автор: Светлана Борщ
Вкажіть причину вашої скарги
|
