Ти мов би сон, що заблукав у ночі
Яскравий спалах, усмішка моя.
Моє кохання, як мале дитя,
Мій перший крок та радість, що бентежить очі.
Тебе шукаю...загубивсь від тебе.
Серед дерев ти мавкою блукаєш.
Що ти знайшла? Та де шукать не знаеш.
Між променів? А може, серед неба?
А може, серед плескіту ріки?
Де промовляєш стиха "не шукай
Свою дорогу в вирій", та ти знай,
Що не забуду потиска руки.
Твоі долоні, мовби пелюстки
Мене то пестять, то стискають душу.
Не відпускай, не хочу, та я мушу
Себе спалити полум'ям свічки.
Хто запалив це полум'я між нами?
Чому не ласка? Тільки жар вогню
Між нами біль, та я його терплю
Та опіки лікую лишь словами.
Ти мов би сон, що заблукав у ночі
Яскравий спалах, усмішка моя.
Моє кохання, як мале дитя,
Мій перший крок та радість, що бентежить очі.
