Звичайно,бачачи скорботу
ці негаразди,війни й надзвичайно важкеє життя
скоріше ти звертаєшся до антидоту
не бачачи вже сенсу каяття
коли система просто нами грає
не дивлячись на те хто ти і на твоє буття
та від знемоги просто забуває
що ми не роботи і що у нас своє життя
ти можеш грати їй під дудку
і не зважати на свої усі знання
та ти не плач,коли опинешся лиш у кутку
Побачивши що світ цей зовсім не броня
звичайно ти хотів визнання
всі нагороди,честі і хвалу
та зрозумій,що це все не серйозно це усе грання
і ти для світу лиш нікчемність,ти перетворюєшся у золу
отож,для чого всі ці речі
для чого всі ці доводи і всі прояснення
для того щоб ти жив безпечно
для того щоби думка лиш була своя
