Ти знаєш, буває мене накриває,
моє терпіння враз, як ураган зриває.
В душі моїй одні стихійні лиха,
так боляче, що ледве диха.
Ти знаєш, як важко прикидатися щасливою,
бути такою доброю, мрійливою,
брехати людям кожен день
і говорити типу :" Все окей".
Ти знаєш, як хочеться кричати,
але приходиться лише мовчати.
Всім все одно на мої проблеми,
у них свої там різні теореми.
Як би ти знав, як важко у душі кричати,
як через це я перестала відчувати,
Як люди просять допомоги,
хоч і самих, і не цікавлять мої тривоги.
Як би ти знав, як хочеться сказати,
але натомість приходься мовчати.
В моїй душі вже знову ураган...
Пішло все на фіг, піду і з'їм банан.
01.04.14