|
Давно життя матусі притомилось,
Та доля ще мережила літа,
Неначе над старенькою глумилась.
А жінка знала, що вона давно не та.
Життєву чашу випила з лихвою:
Розлуки, зради і святу любов
До діток, а було їх в неї двоє.
(В далекім тридцять третім взяв їх Бог).
Вона тоді, напівжива від горя
І голоду, що ледь й її не взяв,
Жила, каралась, вчилась… Стала лором,
Служила не системі, не князям…
Війну пройшла, мов кару Божу, люту,
Жорстокістю що сколихнула світ.
То не зерно встеляло землю – люди…
Чи не Компартії то був страшний Завіт?
Давно про Перемогу світ дізнався,
У ранах іще корчилась земля.
Життєвий шлях також непросто слався,
Та знала жінка: лиш любов зціля.
До неї привели двох пацієнтів,
Голодних, хворих, дім для них – вокзал.
Для дитбудинку це були клієнти…
Заворушилася у матері сльоза,
Коли дітей нещасних оглядала,
Коли в очах читала біль і жах.
Дівча над братом билося, ридало.
А той в безпам’ятті, мов неживий, лежав.
«А може, це мої воскреслі діти? –
Знов про життя подумала своє, –
І змучені, й бліді, й такі ж тендітні…
Чи може, Бог удруге шанс дає?..»
І заходилась діток рятувати
Словами, ліками, своїм душі теплом.
Робила все… Й її назвали – « мати»…
Так у турботах все й життя текло.
Їй так була потрібна ця спокута,
Немов цілюще зілля для душі,
Що стала знов, як і колись, розкута:
Тепер є діти в неї й не чужі!
Вона сьогодні втретє – прабабуся,
Самодостатньо голос прозвучав:
«Коли на правнучат своїх дивлюся,
Знаходжу схожість із собою в їх очах.»
Життя людське – без правил, без програми,
І вижива в нім той, в кім є любов,
Хто пізнає її цілющі гами,
Лиш той не стане у житті рабом
Ні для дітей, батьків що забувають,
Ні для держави, у якій живуть,
Бо вони місце всюди здобувають
І власне «я». І в цім є правди суть!
29.10.2013.
Ганна верес
Ілея, 13.09.2015 - 22:41
Яка трепетна поезія cry тільки з тими в кому живе любов стаються дивні речі...аксіома багаторазово перевірена життям Вдячна за поезію flo18 flo36 16
Ганна Верес, 13.09.2015 - 23:08
Спасибі, Ілеєчко. Мені приємно читати Ваш коментар, людини, по-справжньому обдарованої. Хай посилає Бог Вам добрих людей. friends friends friends flo26
Шостацька Людмила, 13.09.2015 - 21:20
Дуже хвилююча розповідь.Думаю,Ви також над нею плакали. 12 cry 17
Ганна Верес, 13.09.2015 - 22:18
Людочко, спасибі за увагу. friends friends friends flo23 flo23
ID:
601145
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 21.08.2015 13:17:04
© дата внесення змiн: 09.01.2016 17:02:35
автор: Ганна Верес (Демиденко)
Вкажіть причину вашої скарги
|
