Ніжно торкнуся до тебе
Словом,
Ти мене відштовхнеш
Струмом.
Та я до цього завжди готова,
Я давно звикла до цього суму.
Сірість тривожить нестача кисню.
Я прокидаюсь й рахую рани...
Ось тобі вірші і ось тобі пісні -
Всі мої грані і всі мої шрами.
Світло волосся твого не зможе
Хмари розвіяти в день осінній.
Я б і забула про тебе може,
Якби не очі небесно-сині,
Якби не серце небесно-чисте.
Тиша дощами вкрапає в відчай...
Більше ніколи тобі не напишу.
Я повторю це тричі.
Амінь...
Вкотре торкнуся до тебе словом...
Хай мені в відповідь буде
Камінь.
Я прокидаюся вдосвіта й знову
Перераховую рани.
Раз...
Два...
Далі ти сам......