Дякую за натхнення чудовому фотографу Юрію Величко
Світанок сивий. Вніч скінчився бій,
В тривожній тиші народилась днина.
Хлопчина втомлений у формі військовій
Торкнувся пальцем клавіш піаніно.
Лякливим зойком в вибиті шибки
Тендітні звуки в сутінки злетіли,
Неначе намагаючись втекти...
"То як ти тут, рідненьке, уціліло?"
І неможливо пальці зупинить,
Вони вже пестять клавіші грайливо:
"Я трошки... Піаніссімо... На мить."
І спогадів несамовита злива
Вмить огорта. Хлопчина далі гра,
Так тихо, наче пошепки, про себе.
Про світлі неушкодженні міста,
Про сміх дітей, про чисте, мирне небо...
Останній звук розтане у зорі.
Ще можна трохи відпочить в руїнах,
Поласувати спогади свої,
Пробуджені вцілілим піаніно.
Козак Наталія
