Зігрілись вулиці у місті.
Пройшли осінні падолисти.
Відморосило й відсніж́ило,
У димоходах відгуло́.
Тепер весна у повну силу
Дарує нам своє тепло.
Сховали шалики у шафу.
Відірвано єдиним махом
Стрічки із вікон. І балкони
Відкрито навстіж: "Йди до нас!
Тепер твоїм, весна, законам
Прийшов утверджуватись час."
На підвіконні мружить очі
Хазяйська кішка, - мишку хоче.
А кіт підвальний збожеволів,
Співає гучно під вікном:
"Виходь і ти, -нявчить, - на волю;
Посидь з закоханим котом".
На ослінц́ях двор́ові "вчені" -
Баб́и розводять теревені.
Про всіх сусідів і сусідок
Усе відомо їм давно.
І лиш один блажений дідик
Хропе під грюкіт доміно.
Нас холоднеча так втомила.
Немає повної ще сили
Весняне сонечко яскраве.
Ще й день поволі підроста.
У небі місяць моложавий
До серця хмарку пригорта.
Жучки вовтузяться у шпарах.
Здається, і вони по парах.
Мабу́ть, і в їх маленькі с́ерця
Любов наснагу підлива́.
Калюжі чистеє люстерце
Пташині втіхи відбива́.
Цвіте весна строкатим цвітом, -
А вже гінець помчав за літом,
А там ізнов плаксива осінь
Зів'ялим сипоне листом.
Я не натішився ще й досі
Жаданим сонячним теплом.
22 лютого 2008 року.
Вірш опубліковано:
- Антологія української інтернет-поезії «За межею означень…», Івано-Франківськ, Місто НВ, 2009 р.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Жанно! Я такий суворий самокритик, що відчуваю у кожному своєму віршику такі недоліки! Але ж я і не лізу у поети. А для любителя десь і непогано. Тому радію Вашому відгуку. Рясних благословень Вам!
