Душа болить та серце вже не плаче,
Я горда і байдужа в самоті своїй,
Беззахисна,слабка та змучена,
Без бажань тілесних,легкокрилих мрій.
Мов квітка,стоптана при дорозі,
Лежу прикута до землі,
Піднятися не в силі,піднятися не в змозі
І наді мною в небі поплачуть
Білі журавлі.
А ти проо мене навіть не згадаєш,
Не посумуєш по мені.
Знеболить рани сивий ранок,
У височінь покличуть журавлі.
І я злечу до них,згадаю волю,щастя,
Не буду пам"ятати слів твоїх,
Від минулого собі нічого не залишу-
Прощай-бувай,
У серці біль затих.
