Оскаженілий вітер гне тополю,
Зірвавши з дерева останній лист,
Але не перешкодить нам з тобою,
Його дошкульний та холодний хлист.
Його,бач, сили швидко кинуть,
І піде,певно,він у небуття,
Я вірю,що його завади згинуть,
І кращим стане наше майбуття.
Засяє ясне сонечко садами,
Заграє, забуяє яблуневий цвіт,
І зашумить краса-весна хлібами,
Прокинеться від сну весь білий світ.
Ми обійнявшись підемо стежками,
В незвіданий майнемо кругосвіт,
Милуючись узліссями, ланами,
Зустрівши, в ранці , ластівки привіт.
Сплетем Ромашки запах зрілий,
До пари вплівши їй Льонок,
В любові пронесем крізь роки,
Звитий добробуту вінок !
Автор: Зінаїда Голуб
