«Зчепилися» дві сусідки,
Аж тряслися мури,
Бо не змогли поділити
Шматок арматури.
Хтось паркан ним рятував
Й від важкої долі,
Поржавівши, він згинався
До землі поволі.
Та Маргоша стала його
З паркана тягнути,
Бо задумала козу
На нього припнути.
А сусідка її дії
Як теракт сприйняла,
Бо ту ржаву арматуру
Своєю вважала.
-Ти чого чуже торочиш?-
Грізно засичала,-
-То мій хлоп її запхав…
Я ще помагала!
-Що ти гониш,- друга грізно
Зміряла сусідку,
Сіпаючи арматуру,
Наче дідо ріпку.
-То мій тато її бив,-
Далі «рубанула»,
-Тебе тоді ще в селі
Й в помині не було…
І почали одна одну
Різно обзивати,
«Підмішуючи» для ефекту
Чим раз більше матів.
Реготали з них сусіди,
Пси з ланців зривались,
Кури, яйця погубивши,
В курники ховались.
Та через що було шоу
Оце галасливе?
Із-за шматка, що коштує
Вісімнадцять гривень?
Чи вартує той метровий
Шматок арматури,
Щоби потім рятували
Від серця мікстури?
Правду кажуть, що із мудрим
Погодиш велике,
А придурки за дрібницю
Наб’ють собі пики.
7.11.2015.
