* * *
Про тебе – жура, і недуга, й світанок.
Тривоги – справдешні, як праведне небо.
Про тебе – і перший мій сон, і останній.
Та й снів тих немає, бо й ночі – про тебе.
Мій смуток – про тебе, про мене – твій усміх.
А зустріч нова… забирає по дневі.
Бажання твої прагматичні та усні,
А мрії мої – нездійсненно-життєві.
Почув і забув. І… вертайся… Таким же…
Внеси джерелиці і зранку запий це.
Мені ж – ворожити: чи збудешся? Й ким же?
І сповіддю стане новою папір цей.
(Любов СЕРДУНИЧ).