Від розуму буває пекло,
Буває лихо у душі...
Терпи душа, поки не смеркло,
А смеркне, - будеш у пітьмі.
Ми раю самі уникаєм,
Надумуєм там казнащо,
Себе брутально забуваєм,
І душу зміним на ніщо.
Нам на землі все мало місця,
І рвемось, дурні, в небеса
Допоки догорять ті іскри
Все вірим в світу чудеса.
Все не навчимось просто жити
На радість миру і собі,
Щоб кожним подихом радіти
Своїй , як сонячній, зорі.
Від розуму буває пекло,
Буває лихо у житті...
Звичайно щастя десь зовсім поруч....
